середу, 25 червня 2014 р.

"Putin, Kırım’ı kazandı; ama Ukraynalıları kaybetti" (Özel)

Интервью С.А.Телешуна турецкому информационному агентству (по ссылке)

Ukrayna Cumhurbaşkanlığı bünyesinde faaliyet gösteren Ulusal Devlet İdaresi Akademisi Politik Analiz ve Tahmin Bölümü Direktörü Prof. Dr. Sergey Teleşun, Cihan Haber Ajansı’na (Cihan) önemli değerlendirmelerde bulundu. Teleşun, son seçimlerde seçmenin sadece cumhurbaşkanını seçmek için değil; Ukrayna devleti ve siyasetinin yanı sıra hayatının her alanında istikrar için sandığa gittiğini söyledi.

Ukraynalıların büyük çoğunluğunun, Petro Poroşenko’yu sadece cumhurbaşkanı olarak değil geniş bir kitlenin çıkarlarını koruyacak en uygun siyasi figür olarak tercih ettiğini ifade eden siyaset bilimci Teleşun; “Poroşenko’nun aldığı oyların yüksek olması doğal olarak onun en iyisi olduğunu göstermez. Bu insanların iç ihtilafları ve savaşı bitirmek istemesinin ayrıca yeni yasal bir iktidar oluşturmak düşüncesinin bir sonucu. Aldığı yüksek oy oranı, Poroşenko’nun bu ülkedeki gerçek reytingi olduğunu zannedilmesin. Bu Ukraynalıların iç savaşı önleme ve Ukrayna topraklarındaki savaşı bitirme isteğinin bir neticesidir. Ya değilse normal şartlarda, barış ortamında, Petro Poroşenko’nun ilk turu geçme perspektifi yoktu. Poroşenko’nun ilk turda geçmesi tamamen iç karışıklılığa bağlı olarak gerçekleşti.” dedi.

‘POROŞENKO UZLAŞMACI VE LOBİCİ’
Poroşenko’nun da parlamentodaki siyasi bir parti ya da bir akımdan gelmemesi, uzlaşmacı ve lobici bir yapısı olduğuna dikkat çeken Teleşun, bu nedenle hem Rusya ile hem de Avrupa’da Poroşenko’nun işlerini iyi bir şekilde yürüttüğüne dikkat çekti.
Poroşenko’nun işadamı kimliği üzerinde duran Teleşun her kesim için yararcı yaklaşımı sayesinde sorunları gerçekçi şekilde çözebilme istidadı olduğuna değindi.


‘UKRAYNALILAR RUSYA KARŞITI DEĞİL, PUTİN KARŞITI’
İnsanların, Poroşenko’dan erken seçim talebinin olduğuna da dikkat çeken Teleşun, erken genel seçimleri parlamentodaki partilerin istemediğini ifade etti. Hatta daha düne kadar Poroşenko’nun işbirliği içinde olduğu; iktidardaki Anavatan Partisi, ünlü boksör Vitaliy Kliçko’nun UDAR partisi ve uç milliyetçi Özgürlük partisinin de erken seçimlere sıcak bakmadığını belirtti. Erken genel seçimler sayesinde doğudaki Lugansk ve Donetsk bölgeleri ile bir iletişim köprüsü oluşacağını dile getiren Teleşun, söz konusu bölgelerin milletvekillerinin parlamentoya girmesi halinde Poroşenko iktidarının daha da yasallaştıracağını kaydetti.
Poroşenko’nun göreve gelmesi akabinde ilk ziyaretini Washington veya Moskova yerine Donetsk ile Lugansk’a yapacağını söylemesinin isabetli olduğunu ifade eden uzman Teleşun, Poroşenko’nun önünde çözülmeyi bekleyen ilhak edilmiş Kırım sorununun beklediğini de dile getirdi.
Poroşenko’nun Rusya ile görüşmesi gereken öncelikli konuları, Teleşun şu şekilde sıraladı; “İlk olarak federalleşme yerine merkezleştirme, ekonomi, yatırım ve ülkenin doğusunda yaşayan bütün halkların kültürel gelişimi. Doğuda sadece ana dilli Rusça olan halklar yok, Tatarlar ve Yunanlar gibi birçok millet var, bütün halkların hakların tam anlamıyla verilmesi gerekiyor.”
Kırım’ın tekrardan, Ukrayna’ya bağlanıp bağlanmayacağı konusunu değerlendiren siyasi uzman Teleşun, böyle bir şansın olduğunu fakat zorluğuna dikkat çekti. Ülkedeki bütün cumhurbaşkanı adaylarının Kırım’ı geri alma şansına sahip olduğuna belirten Teleşun;
“Poroşenko öncelikle bir Kırım Bakanlığı kurmalı, daha sonra Dışişleri Bakanlığı’nın konuyu dünya kamuoyuna unutturmaması gerekiyor. Bu sayede Rusya’nın sorunu çözme aşamasına getirilebilir ama bugün için bu çok zor. Kanımca, Poroşenko dahi, Kırım’ı alamaz. Kırımlı bir milletvekili dahi vatanı olan Kırım’a giremiyor. Kırım’daki, Kırım Tatarlarının sorunlarını etnik ve kültür bakımından çözmek durumundasınız onlar hiçbir yere gitmeyecek. Kırım sadece Ukrayna’nın bir acısı değil, Rusya’nın büyük bir sorunu. Çözülmeyen her sorun bir mayın gibidir er ya da geç patlar.” diye konuştu.


UKRAYNA’NIN EN BÜYÜK SORUNU DOĞUDA
Ülkenin doğusunda Poroşenko’nun işinin zor olduğuna dikkat çeken Teleşun güç kullanılması halinde; sivil kayıpların en aza indirilmesi için terörle mücadele birliklerinin niteliğini arttırması, sınırlarda özellikle yabancı girişlerinde sıkı kontrol edilmesi ve siyasilerin diyaloga açık vatandaşlarla iletişimi sağlaması gerekliliğini anlattı.
Doğudaki halkın psikolojik durumunu sadece ‘korku’ sözcüğünün özetlediğini aktaran Teleşun, vatandaşların bu sorunun bir an önce bitmesini beklediğini belirtti.


‘ERKEN SEÇİM ŞART’
Sorunun ne zaman biteceğine ilişkin ise Teleşun; “Allah bilir. Üçüncü tarafa (Rusya’ya) bağlı, eğer söz konusu ülke çözümü desteklerse 2014 sonuna biter. Yok, müdahale eder ise 4 yıl daha sürer. Üçüncü taraf maddi desteğini keser ve dikey devlet yapılanması hızlıca sağlanırsa, Kasım ayının sorunda ülkede istikrar sağlanır. Yıl sonunda ya da 2015’te bir genel seçim ve parlamentonun yenilenmesi ise bütün tarafları rahatlatır. Bu nedenle Poroşenko bu kriz yönetimini idare etmesi için yetki verildi. Yeni bir idare sistemini oluşturmasını bekleniyor.” diye konuştu.
Teleşun, Rusya’nın sık sık dile getirdiğinin aksine, Ukrayna’nın güneyindeki; Zaparoje, Herson, Odesa gibi bölgelerde zannedildiği büyük bir sorun olmadığını öne sürdü.


‘PUTİN’E TEŞEKKÜRLER BİZİ BİRLEŞTİRDİ’
‘TÜRKİYE, BİZİM YAŞADIKLARIMIZI ATATÜRK DÖNEMİNDE YAŞADI’
Değişime ilişkin Teleşun şunları söyledi; “Ukrayna ve Türk halkının köklü bir tarihi var. Aynı zamanda iki köklü halkız. Biz özellikle milli değerlerimizi şimdi biçimlendiriyoruz. Bu biçimlenme problemlerle, sıkıntılarla ve ihtilaflarla oluyor. Türkiye bunu daha önce Kemal Atatürk döneminde yaşadı bunları. Şimdi yeni bir etaba geçti. Bizde de aynen öyle yeni bir dönemdeyiz.”


BÜYÜK KARDEŞ, KÜÇÜK KARDEŞ DÖNEMİ BİTTİ


Poroşenko’nun seçilmesinin artı ve eksi yönlerinin olduğunu dile getiren siyasi uzman Teleşun, Poroşenko’nun işadamı kimliğiyle Avrupa ve Rusya’nın yanı sıra Orta Doğu ve İsrail’de dahi iş yapmasının avantaj sağladığını ifade etti.

Poroşenko’nun sadece Rusya ile tek taraflı uzlaşmacı bir çalışma içine girmesi halinde Ukrayna’daki siyasi geleceğinin bitireceğini belirten Teleşun, Ukraynalıların hâlihazırda görüşünün Rusya karşıtı değil, Putin karşıtı şeklinde olduğunu kaydetti.

‘KIRIM’IN BUGÜN UKRAYNA’YA VERİLMESİ ZOR’
Ülkenin doğusundaki Lugansk ve Donetsk’te bir enformasyon savaşının devam ettiğini ifade eden Teleşun şunları söyledi: “Poroşenko’nun önünde karmaşık bir görev var. Ne sadece savaşarak ne de direk barışla çözmesi mümkün değil. Karşısında müttehit bir durum var, eli silahlı teröristler, yabancılar gibi. Bu durumda dünyadaki uygulamalara bakmak gerekiyor. Mesela; Türkiye, Rusya, ABD, Almanya, İsrail gibi ülkeler ne yapmış bakmak lazım. Ayrıca burada yerleşik ayrılıkçılar var, onlara af teklifiyle gitmek lazım, terör operasyonlarıyla değil. Ukrayna karşıtları var, bunları topyekûn suçlu ilan etmek zor. Bağışlama üslûbu ile gidip meselesi siyaset meydanına çekmek lazım. Donetsk ve Lugansk’ta büyük bir kesim iktidar karşıtı. Bunlarla da siyasi görüşme şart, hadiseler anlatılmalı, tartışmalı ve ortak yol bulunmalı.”

Erken seçimlerin demokrasilerde bir çözüm olduğuna değinen Teleşun; “Milletin şunu anlaması gerekiyor; iktidarı beğenirsin beğenmezsin bunu seçimle belirlersin. Doğuda halkın yüzde 67’si çözümden yana. Aşırı bir taraf var yüzde 10’luk bunların karşısında yüzde 10’luk diğer bir kesim var. Bu toplamdaki yüzde 20’nun anlaşmazlığı yurttaş ihtilafını doğuruyor.” şeklinde konuştu. 

Olup bitenler nedeniyle Rusya Devlet Başkanı Vladimir Putin’e teşekkür eden, Teleşun; “Ukraynalıların millet olarak birleşme sorunu vardı. Kırım’ın ilhakından sonra Ukrayna’da dilde olan; bağımsızlık, din ve kültür gibi kavramlar hayat kazandı. Gençler gönüllü olarak askerliğe yazıldı. Putin, Kırım’ı kazandı ama, Ukrayna halkını kaybetti. Bu yaşanan olaylar genç nesli çok etkiledi. Kardeş halk efsanesi bitti. Rusya kendisini Avrasya’nın ve Slav ırkının merkezi olarak görüyordu artık böyle değil bu da bitti. Kırım’daki Ortodoks kilisesinin rahiplerinin ellerine silah alıp, Ukrayna devletine karşı nasıl direndiğini televizyonlarda izledik. Tek din, tek millet diyeceksin, sonra da bu görüntü tam bir çelişki. Tebaa ihtilafa düşmeden bunlar meydana çıkmıyor işte. Ayrıca, Allah’ın Ukraynalılar için merkez olarak Moskova’yı seçti efsanesi de çöktü. Ülkede değerler değişti, ulusalcı ve sağ partiler yükselişe geçti. Millet tamamen değişti. Dünkü, uç sağ ve aşırı milliyetçi partiler, bugün bir genel seçim olsa yüzde 10 oranında oy alabilecek seviyeye geldi.” dedi. 

Ülkelerin toprağının büyük olmasının üzerinde tek millet olamadıktan sonra bir şey ifade etmeyeceğine vurgu yapan Teleşun yeni bir sürece girildiğini belirtti. 

Rusya ile ilişkilerinin artık eskisi gibi olamayacağının altını çizen siyaset uzmanı Teleşun sözlerini; “Ukrayna ile Rusya’nın sorunlarını, Poroşenko değil ondan sonra gelecek cumhurbaşkanı çözecek. Bundan sonra komşuluk ilişkilerimiz nasıl olacak göreceğiz. Biz neticede komşuyuz, dünyanın başka bir yerine de taşınamayız. İlişkilerimizi sil baştan yeniden kurmamız lazım. Eskiden olduğu gibi büyük kardeş, küçük kardeş dönemi bitti. Artık ilişkilerimizi farklı değerlerle kurmamız gerekli. Artık eskiden olduğu gibi imparatorluk ve metropol ya da metropol ile kolon gibi olamaz. Artık bu psikolojik olarak imkânsız, çünkü kan aktı. Nesil değişti. Ortaçağda değiliz; internet var, facebook var, elektronik basın ve iletişim var, din özgürlüğü var. Bütün bunları nasıl yok sayacaksınız? Yeni bir davranış modeli aramalıyız.” şeklinde tamamladı.

понеділок, 16 червня 2014 р.

Окремі виклики та загрози для Президента України. Точка зору.

Саух Ю.П.,
кандидат філософських наук,
доцент, доцент кафедри політичної
аналітики і прогнозування
НАДУ при Президентові України
Координатор недержавної організації
«Політична лабораторія»

Офіційне обрання Президента України стала вагомою подією в контексті стабілізації ситуації в країні. Дана подія сама по собі означає можливийчастковий вихід з кризової ситуації у якій опинилась українська держава і суспільство.
При цьому необхідно чітко усвідомлювати, що складність ситуація для П.О. Порошенка полягає у конституційних обмеженнях повноважень Президента України. Це у значній мірі буде сковувати усі дії та починання президента. Тому у найближчі місяці ми можемо очікувати спроби по відновленню ряду функцій та повноважень попереднього формату. Перед новобраним Президентом України постає ряд викликів та загроз, що потребують негайного вирішення. Зважаючи на це ми можемо очікувати наступні дії та ймовірні заходи, які ініціює президент з метою врегулювання ситуації в країні та у державному управлінні зокрема.
На думку професора Телешуна С.О., політичні та управлінські кроки новообраного президента не зможуть бути ефективними без чіткої артикуляції та вирішення наступних питань: чітке визначення соціальних цілей; формування дієвого командного апарату; активізація та задіяння усіхможливих ресурсів; боротьба з корупцією; застосування сучасного ефективного політичного та державного менеджменту;припинення військових дій та мирне врегулювання ситуації в країні; децентралізація влади і так далі.

Необхідні та імовірні дії Президента України
Система державного управління в умовах нестабільності може зберігати свою відносну керованість та легітимність лише спираючись на необхідний перелік ресурсів та заходів, які Президенту України необхідно буде активізувати та використати:
1.    Кадровий ресурс. Для новообраного президента є надзвичайно важливим формування фахового кадрового складу системи державного, політичного та соціального управління. З урахуванням ситуації, що склалась в Україні, керівник держави в першу чергу буде робити акцент у підборі кадрів на “своїх” політичних та бізнес компаньйонів, а також на тих державних чиновників та політичних діячів, які були членами попередніх політичних режимів (“коло друзів”). Президент буде посилювати усі вертикалі влади, як в центрі, так і на місцях, а процес формування команди, не дивлячись на негативний досвід попередників, буде відбуватись за принципом “близьких та довірених осіб”.

2.    Фінансовий ресурс. Фінансова незалежність та потуга представників нового політичного режиму дозволить зменшити тиск політичних конкурентів і дасть можливість вийти з під багатовекторного впливу різних політичних та фінансових акторів та агентів, як в Україні, так і за її межами. Вочевидь, фактор фінансової незалежності учасників новостворюваної політичної конфігурації, за умов тотальної кризи суспільної довіри, може змусити даних гравців утриматись від використання владних повноважень з метою відбудови корупційних схем.
3.    Інформаційний ресурс. В умовах мультимедійного, інформаційного, мережевого та віртуального суспільств починають домінувати технології прихованого примусу та впливу на особистість і суспільство. На території України останнім часом розгорнулись гострі та безпринципні інформаційно-маніпулятивні протистояння, що стали одним з найважливіших чинників дестабілізації ситуації в країні. За цих обставин контроль за безпекою інформаційного простору та наявність ефективного медійного ресурсу дозволить збільшити резистентність системи державного, політичного та соціального управління. Тому, одним із перших пріоритетних завдань, яке буде намагатись вирішитипрезидент буде створення ефективної моделі інформаційної політики держави.

4.    Силовий ресурс. Новообраному президенту в умовах системного державного, політичного, соціального дисбалансу, комплексних проблем у силовому блоці, повної і часткової анексії ряду територій країни, сепаратистських тенденцій у ряді областей, а також ведення бойових дій на території України, вкрай важливим є системна реорганізації та чітка підконтрольність силових органів. Події останніх шести місяців довели, що незважаючи на епоху інформаційних технологій, фактор прямої або ж опосередкованої сили залишається одним з найважливіших системо утворюючих та захисних чинників державної та національної безпеки країни. Президент зробить спробу сконцентрувати важелі силового спектру у своїх руках та зробити їх підконтрольними суто йому.
Основні виклики та загрози
Найвищий результатпідтримки на президентських виборах за роки незалежності України є надзвичайно позитивним сигналом для новообраного президента, являючи собою вкрай високий ступінь як довіри, так і очікувань громадян країни, а також фактичною легітимацією наявної політичного режиму. Потенційно, дана ситуація може стати найсильнішим за останні роки чинником консолідації країни та стабілізації політичної і соціальної системи в державі. При цьому необхідно пам’ятати, що П.О. Порошенко, як Президент України є свого роду збірним образом надій та ціле покладань українського суспільства. В даному випадку зберегти та виправдати цей образ, за обставин, що склались буде достатньо складно. У разі вдалого “цементування”цього символу, Петро Порошенко закріпить остаточно свої політичні позиції і зможе реалізувати ряд конструктивних реформ. У випадку невдачі можна очікувати подальше поглиблення кризи та продовження політичної та соціальної стагнації.
Ще одним досить важливим викликом для президента є факт військових дій на території країни. Як не парадоксально це звучить, але в даних обставинах ситуація протистояння “ворогу” і образ війни у значній мірі відіграє об’єднавчу роль, хоча призводить до фатальних наслідків і сотен смертей. Для президента є виключно необхідним отримати саме перемогу у цій “війні” і в жодному разі не зупинити, а тим паче не заморозити конфлікт. Ця принципова позиція дасть йому потужний політичний картбланш та підтвердить його образ лідера нації.
Великий кредит довіринаселення Порошенко має виправдати створенням проекту оновленої, чи то нової держави Україна. Президенту необхідно створити власну систему влади, власний потужний командний апарат, дієві державні інститути, власну політичну реальність та історію зі своїм міфом і героями. В такому випадку він зможе органічно вписати себе і своє оточення в політичне та державне майбутнє України, створючи новий суспільний і політичний ландшафт, нову національну українську ідентичність. У випадку, коли цейому не вдасться, соціальне розчарування може досягти апогею і нового витка масштабних заворушень.
Не дивлячись на декларовані пріоритетні напрями реорганізації держави не варто очікувати на швидку та кардинальну реконструкцію системи загалом, зважаючи на активну фазу антитерористичної операції на сході країни та фактичного громадянського протистояння, складних дипломатичних та “газових” перемовин з Російською Федерацією, достатньо кризової економічної ситуації та відсутності повномасштабної фінансової підтримки країн Європи та США, ймовірне проведення дострокових виборів до Верховної Ради України та місцевих рад та у цілому важко прогнозованого майбутнього формату політичного алгоритму України.
Особливе місце серед чинників, що зумовлюють складнощі стабілізації ситуації в країни звичайно є рівень геополітичних перетрубацій. До тих пір, до поки світове співтовариство буде продовжувати переділ та перерозподіл зон впливу прикриваючись міжнародним арбітражемта захистом різних частин України, симпатизуючи тим чи іншим гравцям в середині країні, обставини в країні кардинально не зміняться. Лише за реальної участі усіх важливих геополітичних гравців в процесі врегулювання кризи, можна очікувати позитивного результату.

Вищезазначені наріжні проблеми, скоріш за все будучи не вирішеними, у значній мірі пригальмують трансформаційні ініціативи неодноразово висловлені Петром Олексійовичем Порошенко, поглиблюючи фундаментальні соціальні, економічні, національні, культурні, територіальні, державні та політичні розбіжності в Україні.

середу, 11 червня 2014 р.

ОСОБЛИВОСТІ "СОЦІАЛЬНОГО ЛІФТУ" В УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЯХ

Зеркаль Є.,
слухач спеціальності "Публічна політика і управління"
Національної академії державного управління
при Президентові України 

Сучасна Україна постала перед цілою низкою проблем в економічній, політичній та, найголовніше, соціальній сфері. Причиною конфлікту, що виник між громадянами та владою у 2013 році (й згодом переріс у кризові явища) є, безперечно, бажання жити в країні з рівним доступом до можливостей для усіх громадян. В розвинених країнах зі стабільною внутрішньою та зовнішньою ситуацією ставку в суспільстві роблять на молодь – своєрідний двигун прогресу та розвитку. На жаль, ні вчора, ні сьогодні в Україні не можна цілком покладатись на молодь, так як молоді люди зневірились у владі 2013 року, не вірять у своє майбутнє на території батьківщини, тому і вирують протестні настрої, тоді як влада не отримує надійної підтримки. Головна причина зазначених процесів полягає у тому, що сьогодні в країні не працює механізм вертикальної соціальної мобільності.

Чимало дослідників окреслювали сутність та значення цього явища, називаючи "соціальною мобільністю", "соціальним ліфтом", "соціальною драбиною", "соціальним гелікоптером" тощо.

Назв цьому явищу можна давати безліч, проте суть від цього не змінюється. Проаналізувавши досвід зарубіжних країн, спершу необхідно виокремити основні ознаки, характерні для даного соціального явища:

– сукупність постійно діючих механізмів. Періодичне оновлення кадрів не є соціальним ліфтом. Тобто, перманентний характер є обов’язковим;

– доступність для всіх, а не для окремих осіб;

– вертикальний рух з низу до гори завдяки самовдосконаленню, а не завдяки корупційним чинникам;

– дія принципів прозорості та справедливості;

– наявність міцного стрижня – середнього класу – основи громадянського суспільства, плацдарму для міцної конкурентоспроможної економіки;

– дія на довгострокову перспективу;

– дія у загальнодержавному масштабі.

Визначившись з основними ознаками, можна більш широко та точно сформувати визначення. Отже, соціальний ліфт – це система постійно діючих механізмів, що забезпечує громадянам просування вгору по вертикалі (переходом з одного соціального класу до наступного) на підставі самовдосконалення професійних навичок, яка заснована на принципах доступності, прозорості та справедливості для всіх та носить загальнодержавний характер.

В різних регіонах світу соціальний ліфт має свої особливості. Так, в розвинених європейських країнах чималу увагу приділяють дії механізму соціального ліфту. Наприклад, у Франції влада чітко розуміє, що необхідно забезпечити рівний доступ до безкоштовного отримання шкільної освіти. Відповідно проводиться активна політика підтримки та розвитку в освітній сфері, виділяються величезні кошти на утримання. Майже 80% шкіл є державними і абсолютно безкоштовними. Французька еліта розуміє, що рівень та якість освіти в подальшому надасть можливість громадянам отримати кваліфіковану роботу з подальшим просуванням по кар’єрній драбині, а в масштабах країни – загальнодержавний розвиток.

Дещо інший акцент в освітньому процесі для забезпечення соціальної мобільності у майбутньому робиться в Німеччині, Нідерландах та Бельгії. Влада в країнах переконана, що задля скорішого адаптування молоді у виробничій сфері необхідно дотримуватись дуальної системи освіти – одночасне вивчення теорії та виробничої практики.

 

Ще одним прикладом серед країн світу, в яких діє соціальний ліфт є, безперечно, Сполучені Штати Америки. Успіх функціонування цього явища полягає у наступному.

По-перше, в країні сформовано середній клас, який забезпечує наявність мислячої еліти. Саме цей прошарок відіграє вирішальну роль у залученні та просуванні молодих спеціалістів вгору по кар’єрній драбині.

Перший аспект пояснюється тим, що представники середнього класу зацікавлені в отриманні максимально можливих прибутків і саме тому сприяють розвитку своїх працівників. Ця особливість частково притаманна й для України. Причиною є майже відсутність середнього класу (деякі дослідники називають невтішну статистику у 8-12% від усього населення). Тому механізм соціального ліфту може функціонувати лише на великих приватних підприємствах, що належать українським олігархам, які мають доступ до ресурсів. А отже, про масовість мова йти не може. В країні відбувається соціальний перекіс на користь найбагатших, що окреслюється у принцип "все або нічого", середини не існує.

По-друге, доступ до соціального ліфту мають ті, хто працює над вдосконаленням особистих рис, підвищення професіоналізму, а не ті, хто мають доступ до влади, фінансових потоків, розподілу ресурсів. Таким чином, має працювати принцип справедливості.

На жаль, в Україні, в більшості випадків, якщо людина починає кар’єру з нижчих щаблів, то професійне зростання, яким би високим воно не було, дасть можливість обійняти лише посаду менеджера (головного, провідного спеціаліста тощо), а посади топ-менеджерів займають «наближені» до власників компанії.

Саме тому молодь в Україні знаючи, що в майбутньому її можливості будуть обмежені, або виїжджає закордон, або намагається заснувати власну справу. При чому, в останньому випадку, людина використовує лише здобуті власні знання. З боку держави є перешкоди, що стають на заваді реалізації особи, зокрема – низька кредитна спроможність банків і, як наслідок, високі кредитні ставки. Малий та середній бізнес, в такому випадку, позбавлений можливості брати кредити з вигодою для себе. Так, наприклад, в Україні за соціологічними опитуваннями підприємницькою діяльністю зайняті близько 7%, мають намір відкрити власну справу 6%, проте як не збираються і впевнені, що ніколи цим не займатимуться майже 61%. Наживаються на пересічних громадянах лише банки, що знову таки провокує соціальний перекіс. Іншими негативними факторами впливу на економіку країни є непрозорість законодавства (особливо в податковій сфері), складність та часозатратність процедури заснування бізнесу, розповсюдженість корупційних схем (хоча іноді вони мають позитивний ефект – сприяють спрощенню процедур та збереження часу).

Перераховані фактори реально гальмують становлення середнього класу та налагодження функціонування механізмів соціальної мобільності.

Виходячи з цього, необхідно забезпечити потрапляння до еліти найефективніших кадрів. Держава має сприяти заохоченню молоді до розвитку, навчання. Законодавчо мають бути закріплені норми, що гарантуватимуть підвищення заробітної плати працівникам, наприклад, за результатами щорічного тестування та підбиття підсумків у роботі. Кожен має розуміти і бути впевненим у тому, що його рівень і якість освіти в майбутньому буде конвертований у прибуток, гідний рівень життя, можливості отримати бажане. Саме за таких обставин, можна прогнозувати зростання свідомості громадян, рівня освіти та кваліфікаційних навичок, зацікавленості в отриманні якісних послуг у сфері освіти.

Також, в університетах має бути запроваджений відбір студентів до компаній за напрямом навчання: коли з ІІІ курсу компанії будуть запрошувати студентів на проходження практики поза учбовим процесом. Для студентів це буде шанс здобути необхідний досвід роботи і після закінчення навчання вийти спеціалістом, готовим приступити до виконання роботи. В той час, як в сучасних умовах фірми хочуть мати спеціалістів з досвідом роботи не менше 5 років, віком до 25 років. Натомість, не пропонують механізмів досягнення поставлених критеріїв, а студенти після закінчення ВНЗ потрапляють у глухий кут.

Наступною проблемою, що стоїть на заваді функціонування соціального ліфту є відсутність пропорційності між державним замовленням та здобутими в дійсності професіями. Державне замовлення існує лише на папері. За соціологічними опитуваннями, молодь вважає, що найвищий рівень оплати притаманний спеціальностям економічного та юридичного спрямування – понад 50% респондентів такої думки. Тому, є велика перенасиченість цих професій на ринку праці. Як наслідок, люди працюють не за фахом, не підвищують професійні здібності та марно витрачають час в вищих учбових закладах. Замість цього, держава мала б забезпечити гідні умови праці у сферах виробничого характеру, де зараз є гостра необхідність у кваліфікованих робітниках виробничих та промислових професій. Щоб досягти балансу попиту і пропозиції на ринку праці, треба звернути увагу на становище промисловості. В 1990 році Україна отримала у спадок прогресивні на той час заводи та фабрики. Виробництво могло повністю забезпечувати державні потреби. Сьогодні стан виробництва носить депресивний характер. Все обладнання та технології виробництва застарілі, собівартість продукції є вищою за собівартість в конкуруючих країнах тощо. Саме тому, в першу чергу необхідно відновити промислові галузі виробництва, шляхом залучення українських олігархів. Необхідно створити сприятливі умови з боку держави – режим сприяння – наприклад, перші три роки звільнити від сплати податків тощо. В результаті, будуть створені нові робочі місця, буде забезпечена гідна заробітна плата, покращиться рівень життя робітничого класу.

В свою чергу, це призведе до більш глобальних зрушень у соціальній сфері. Робітничі професії набудуть престижності, молодь буде зацікавлена в освоєнні таких професій, розвиток промисловості призведе до економічного зростання, що покращить соціальні настрої населення. Зрештою, Україна стане реальним гравцем на міжнародній арені, незалежною від зовнішньоекономічних та політичних факторів. Відсутність негативних зовнішніх втручань у державні справи дасть можливість навести лад всередині країни. Тоді буде можливим налагодження дії механізму соціального ліфту.

понеділок, 2 червня 2014 р.

Вибори у Донецьку та Луганську очима молодих німецьких політологів

Міжнародна асоціація студентів політичної науки при підтримці українського відділення цієї організації (керівник - Ярослав Телешун) та вітчизняних громадських і наукових діячів організувала візит керівників центрального апарату цієї організації до України з метою формування у молодих європейців об'єктивного розуміння українських подій. Експерти з Німеччини змогли зробити неупереджений аналітичний  висновок щодо ситуації у нашій державі  під час виборів Президента України. Філіп Аплер (Президент Міжанродної асоціацї студентів  політичної науки) і Свен Паулінг (аспірант Бременського університету) побували в Києві, Донецьку, Луганську, Харкові і запропонували власне бачення української проблематики.
Ми з їх згоди надаємо оперативний фоторяд та коментарі щодо побаченого в Україні. Найближчим часом буде опублікований аналітичний матеріал, що може вийти в європейській пресі. Ми також запропонуємо  його Вашій увазі. Вважаємо, що українським фахівцям, експертам буде цікаво подивитись на українські події поглядом з Європи.
Особлива подяка нашим колегам з Донецька і Луганська за допомогу в організації візиту.

Sven Pauling research student University of Bremen, Germany
Philipp Aepler President  of the International Association for Political Science Students (IAPSS)
  
Off to Ukraine and on the way to Donetsk for a few days, closer to the pulse of the political transformation in Eastern Europe:
Not only Europe votes this Sunday, but also Ukraine elects a new president which is challenged - even before the polls open - by an almost impossible task: keeping the country together. — у Donetsk.



 People here in Donetsk are threatened not to vote. Electoral committees haven been forcefully closed and voting boxes stolen and destroyed.
Meanwhile, Europe don't even bother. Stand against electoral apathy. Vote and have your say about the future of the European Union!