понеділок, 28 грудня 2015 р.

З Новим 2016 роком!

Шановні друзі!
Шановні співвітчизники!

 

Вітаємо Вас і Ваші сім’ї з Новим Роком та Різдвом Христовим!

Бажаємо Вам душевного спокою, безпечного майбутнього Вашим дітям, поваги до старших, а всім нам – благополуччя, яке неможливе без поваги один до одного.
Гідного Вам життя, гідного минулого і гідного майбутнього.
 
Щиро Ваш колектив "Відкритих очей"
та "Ризиків на завтра"

понеділок, 21 грудня 2015 р.

КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА ТА ПРОЦЕСИ БЮДЖЕТНОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ: ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року в Національній академії державного управління при Президентові України відбувся круглий стіл на тему: «Конституційна реформа та процеси бюджетної децентралізації: перспективи та наслідки для України».
У заході взяли участь народний депутат України, секретар Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства Верховної Ради України Віталій Сташук, народний депутат України, член Комітету з питань транспорту Верховної Ради України  Дмитро  Лінько, директор Інституту державної служби та місцевого самоврядування, завідувач кафедри політичної аналітики і прогнозування академії Сергій Телешун, науково-педагогічні працівники, докторанти, аспіранти, слухачі академії.
Директор Інституту державної служби та місцевого самоврядування Сергій Телешун, відкриваючи засідання круглого столу, наголосив на особливій важливості подібних публічних обговорень та діалогу з нагальних для України проблем. Актуальність теми проведення круглого столу щодо перспектив, наслідків для України конституційної реформи та процесів бюджетної децентралізації не викликає жодних сумнівів. Це те, на що сьогодні є запит суспільства, що активно обговорюється у науковому та експертному середовищі. За словами Сергія Телешуна, нинішні системні суспільні трансформації супроводжуються складними, болючими для держави та громадянського суспільства процесами, які розривають усталені зв’язки та змінюють встановлений порядок речей. У вітчизняних реаліях реформи мають нести виключно державо-стверджувальну місію, адже на них покладається вкрай важливе завдання – створення нової моделі взаємовідносин держави та громадянського суспільства на базових принципах публічної політики і управління. Масштабні перетворення політичного, економічного та адміністративного характеру, що передбачаються децентралізацією, на думку Сергія Олександровича, мають змістити центри вироблення політики на максимально наближений до громадянина рівень та підвищити ступінь самостійності громад.
Професор Олександр Пухкал звернув увагу на зміни, які мають відбутися у процесах бюджетної децентралізації та важливість цього питання для розвитку громад. Науковець наголосив на тому, що поряд з активним публічним обговоренням питань децентралізації влади, поза увагою залишається проблема деконцентрації влади, без якої неможливо створити нову модель місцевого самоврядування і новий формат взаємовідносин держави та громадянського суспільства.
Народний депутат України Віталій Сташук у своєму виступі акцентував увагу на важливості державницького підходу та необхідності консолідації різних політичних сил навколо проведення конституційної реформи, вироблення спільного бачення подальшого розвитку України. Представляючи власне бачення конституційної реформи у питаннях децентралізації, народний депутат наголосив на тому, що, не маючи права порушувати досягнуті політичні домовленості щодо врегулювання військового конфлікту на Сході України, ми не повинні забувати про власні національні інтереси та всіляко прагнути відстоювати їх.
Дмитро Лінько, народний депутат України, у своєму виступі визначив низку загроз і викликів, зумовлених конституційною реформою та бюджетною децентралізацією. Він наголосив на неоднозначному характері так званого особливого статусу окремих районів Донецької та Луганської областей. На думку народного депутата України, подібні прецеденти можуть становити серйозну небезпеку для країни та призвести до негативних відцентрових тенденцій. Дмитро Лінько наголосив на необхідності проведення судової реформи та системи забезпечення прав людини, без яких реформування буде неповним.
Виступи основних доповідачів викликали конструктивну дискусію серед учасників круглого столу. Підводячи підсумки та завершуючи комунікативний захід, професор Сергій Телешун відмітив важливу роль Національної академії у підготовці висококваліфікованих фахівців з державного управління та місцевого самоврядування, необхідності використання їх потенціалу у розробці та здійсненні реформ в Україні.

вівторок, 15 грудня 2015 р.

Є три варіанти розвитку ситуації: або знову Майдан, або авторитаризм, або нові вибори


Останні тижні в світі та Україні відзначилися надзвичайним загостренням: знову бої на Донбасі, Крим без світла, бомбардування в Сирії, як наслідок - міграційна криза у всій Європі, завершення (не всюди) місцевих виборів в Україні, до яких ми, можливо вперше, поставилися серйозно - усе це свідчить про зміни, які невпинно насуваються. Але чого очікувати від цих змін? Чи можна їх спрямувати в потрібне русло? 
Про це і не тільки - в розмові з Сергієм Телешуном, доктором політичних наук, професором, директором Інституту державної служби та місцевого самоврядування, завідувачем кафедри політичної аналітики й прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України. 
- Сергію Олександровичу, ваш прогноз: якою буде доля Мінських угод? Вони вже остаточно зірвані, чи ще виконуватимуть свою функцію? 
- Тема «Мінських угод» постійно перебуватиме в інформаційному  і політичному просторі, проте, зміст, завдання і кінцева мета будуть трансформуватися в залежності від розвитку внутрішньої і зовнішньополітичної ситуації. Угоди виконали технологічну функцію - зупинили, можливо тимчасово, гарячу стадію конфлікту, артикулювали і легітимізували інтереси основних учасників збройного протистояння та їх зарубіжних партнерів. Проте, варто зазначити, що угоди мають лише рамковий характер і дозволяють сторонам по-різному їх трактувати і виконувати. 
В основному, перший етап характеризувався гуманітарним спрямуванням і напрацюванням комунікативних механізмів між конфліктуючими сторонами. Це при тому, що в Україні не існувало сталих механізмів вирішення суспільних конфліктів на рівні держави. Крім загальних вимог Мінських угод є національні інтереси країн-гарантів цього процесу: США, Росії, Німеччини, Франції, Євросоюзу, які мають різне бачення конфлікту і глибину реалізації та шляхів вирішення цієї проблеми. Зокрема, недопущення масштабної війни між Росією і Україною і наближення її до кордонів Євросоюзу; переведення міждержавного конфлікту у внутрішньополітичний діалог; введення, збереження, скорочення і відміна санкцій проти Росії; перерозподіл регіональних сфер впливу і збереження тимчасових коаліцій і союзів; замороження конфлікту до стану тривожного очікування; продовження перманентної війни; посилення громадянського протистояння; відновлення державного суверенітету і територіальної цілісності України; перегрупування сил і перезавантаження влади і так далі. 
«Від міфу «Мінські угоди вичерпають конфлікт» варто переходити до покрокових, але реальних дій щодо інтеграції Донбасу в Україну...» 
Проте, основні актори українського конфлікту поки що не знайшли відповідей на головні питання військово-політичного і світоглядного  характеру. На мою думку, Мінські угоди  не можуть  повністю задовольнити ані Україну, ані так звані «ДНР» і «ЛНР», які знаходяться під тиском внутрішньополітичної і соціально-економічної ситуації та тиском зовнішніх партнерів, спонсорів і інвесторів вищеозначених сценаріїв. Однією фразою можна сказати про угоди, які себе вичерпують, але інших немає: «Король помер, да здравствує король!». Від міфу «Мінські угоди вичерпають конфлікт» варто переходити до покрокових, але реальних дій щодо інтеграції Донбасу в Україну на усіх рівнях, це стосується і звільнених територій. 
- Як розвиватиметься далі сирійський конфлікт і російсько-турецькі відносини після збитого бомбардувальника? У цій ситуації - які найбільші загрози для України та Європи? 
-  Власне, у цій ситуації головне - не здати  власні національні інтереси у глобальній шаховій грі перерозподілу світового порядку двадцять першого сторіччя. На території Сирії, на відміну від України, де грають чотири основні суб'єкти геополітики, зіткнулися непримиримі політичні, економічні, геополітичні, світоглядні інтереси більш як двадцяти суб'єктів світової політики і економіки. Силовий сценарій Західної коаліції і Росії проти квазідержави ІДІЛ фактично легалізував  війну як механізм впливу за право домінувати у цьому регіоні після зміни політичного режиму Башара Асада. До речі, основними ознаками війни є: насильницька зміна кордонів, падіння національних держав, легітимних політичних режимів та гуманітарні катастрофи, які супроводжують цей процес. 
Збитий російський літак, на нашу думку, це лише зовнішня ознака початку переформатування політичної мапи Середземноморського, Близькосхідного і, можливо, Кавказького регіонів. Достатньо чітко можна побачити протиріччя  між основними амбіційними  регіональними гравцями: Росією, Туреччиною та Іраном, які можуть створювати тактичні і стратегічні союзи як між собою, так і з ситуативними союзниками - державами регіону і регіональними етнічними, релігійними, військово-політичними рухами. 
Значною мірою близькі по ментальності, харизмі і баченню майбутнього власних держав - президенти Росії і Туреччини вирішують декілька тактичних і стратегічних проблем внутрішньо- і зовнішньополітичного характеру. 
По-перше, активна мобілізація внутрішньополітичної підтримки - як збоку перевіреного електорату, так і поміркованої опозиції, та відкидання на маргінес політичних процесів ортодоксальної і радикальної опозиції, яка заважає проводити їм власний політичний курс. 
Крім того, виводяться з поля зору суспільства соціальні проблеми, які важко вирішити одночасним рішенням за короткий термін і які потребують додаткових політичних, фінансово-економічних зусиль. Зокрема, це проблеми сепаратизму, фінансово-економічних санкцій, трансформації соціальної і управлінської систем. 
«Основною небезпекою сирійського конфлікту для України є замороження власного конфлікту, перенесення на територію України терористичної активності, пандемії, релігійні та етнічні конфлікти...» 
По-друге, Росія і Туреччина претендують не тільки на право бути регіональними  лідерами, а й на право впливати на визначення курсу щодо окремих сегментів світової політики. Тобто, бути державами першого політичного і економічного ешелону. Реалізація тактичних і стратегічних інтересів цих країн чітко лягає у площину національних пріоритетів двох країн-конкурентів, союзників, опонентів. 
До війни у Сирії залучаються все більше держав та неформальних угруповань. Наслідками конфлікту, крім масової міграції, можуть бути такі явища, як підрив стабільності існуючих політичних режимів у регіоні, створення зовні контрольованих збройних партій та рухів, утворення квазідержав-провокаторів, проведення терористичних акцій на території Євросоюзу, США та їх сателітів, вплив на цінову політику щодо енергоносіїв та фінансову світову систему, кореляція зовнішньополітичного курсу світових держав, соціально-гуманітарні катастрофи тощо.
Основною небезпекою Сирійського конфлікту для України є замороження власного конфлікту, перенесення на територію України терористичної активності, транзитно-міграційні процеси, пандемії, релігійні та етнічні конфлікти. За цих умов, на нашу думку, Сирія як і Україна є центром формування нового регіонального порядку із залученням світових акторів, які стають гарантами  реалізації  подальшого сценарію розвитку цих країн.
- Доля Криму. Чи вірите ви у деокупацію півострова? У які часові проміжки? 
- Це можливо, але за умов поєднання трьох важливих факторів. 
По-перше, внутрішньополітичного - посилення ефективності і конкурентності українських державних інституцій, значного покращення соціально-економічного і політичного життя в Україні по відношенню до російського рівня, продуманої комплексної програми щодо повернення Криму у склад України, програми деокупації півострова, формування сталої суспільної думки  і суспільної підтримки щодо політики Києва серед громадян, активна реалізація цієї політики у найближчі сім-десять років. 
По-друге, зовнішньополітичного фактору: продовження міжнародних санкцій до Російської Федерації, актуалізація питань Криму і непорушності кордонів у світовому політичному та інформаційному просторі та радикальна зміна політичної та соціально-економічної  ситуації в Росії. Є й інші варіанти вирішення Кримської проблеми міжнародним співтовариством, Україною і Росією, зокрема, вільна зона під міжнародним протекторатом. Але це вже інша розмова. 
«Можливо, був правий відомий американський актор Робі Уільямс, який сказав, що «політики - як підгузки, які треба частіше міняти»...» 
- Українська політика: ваш прогноз - чи будуть оголошені дострокові парламентські вибори? 
- Не виключено. Шалене незадоволення населення результатами реформ може призвести до різних сценаріїв розвитку політичної ситуації. Більш як 70 відсотків населення не розуміє перспектив реформ в Україні, а кожний п'ятий не виключає міграції з держави. За цих умов владна коаліція, керуючий політичний клас повинні показати результати реформ по найбільш важливих напрямках соціально-політичного і економічного розвитку: реформа управління, реформа соціальної інфраструктури, реформа силового блоку і судова реформа. 
У випадку стагнації реформ або демагогії пануючого політичного класу є три варіанти розвитку суспільно-політичної ситуації: новий Майдан з більш жорсткими наслідками, авторитаризація влади та нові вибори. Із демократичних варіантів виходу і є дострокові парламентські вибори або системні кадрові зміни в органах влади. Можливо, був правий відомий американський актор Робі Уільямс, який сказав, що «політики - як підгузки, які треба частіше міняти». Але в цій ситуації дуже багато залежить від наших зарубіжних партнерів: США і ЄС, які фінансово і політично підтримують Україну. Але останнє слово, я підкреслюю, повинно бути за нашими громадянами, які і є відповідальними за майбутнє нашої держави. 
- На місцевих виборах з'явилося багато нових політичних сил. На вашу думку, якою буде їхня подальша доля? 
- Проектів багато, проте не завжди зрозумілий зміст, мета і цілі їх діяльності. Запит громадян на нові обличчя повинен підкріплюватись розумінням «новими - старими» політиками суспільних проблем, розумінням механізму їх реалізації, соціальною відповідальністю за суспільні експерименти і реформи та професіоналізму у відстоюванні національних інтересів. Сімдесят відсотків політичних проектів можуть зникнути або трансформуватися у нові громадські об'єднання і партії. Близько двадцяти відсотків залишиться регіональними або корпоративними проектами, і десять відсотків мають перспективу сформувати новий політико-економічний істеблішмент.
Українцям варто позбутися відчуття жертви і меншовартості, бути більш агресивними і результативними у відстоюванні власних інтересів і інтересів держави, не втратити власну особливість, приймаючи світовий досвід, зберегти демократичні принципи співіснування і не створювати нових кумирів. 
- Прокоментуйте, будь ласка, перебіг реформ в Україні. Можна вважати, що вони здійснюються? Ваша думка щодо судової реформи - її буде впроваджено? 
- Про реформи розмов багато, але якість реформ визначається їх наслідками і результатами. Тобто, ми не просто повинні реформувати інститути державної влади заради модернізації влади, ми повинні реформувати ці структури, орієнтуючись на найбільш важливі суспільні проблеми і запити. Якраз формування засад ефективної публічної політики і визначає зрілість, фаховість і демократизм сучасних управлінців. 
В узагальненому вигляді реформи управління повинні сконцентруватися на ефективній діяльності Президента та Уряду,  які цілеспрямовано і ефективно організують відповідь політико-адміністративної системи на стан соціальної дійсності, який суспільством визначений як політично неприпустимий. Публічна діяльність  центральних органів влади  повинна бути спрямована на розв'язання ключових суспільних проблем через внесення у програму діяльності уряду. Влада ефективно концентрує і розподіляє всі види ресурсів та інституційно супроводжує реформи, аналізуючи наслідки прийнятих рішень. 
Необхідно позбутися компанійщини, еклектики модернового догматизму і непрофесіоналізму у проведенні реформ. Ефективність управління - це запорука існування Української держави і перехід від держави революційної доцільності до сервісної демократичної держави. Без судової реформи і без існування судової влади неможливо говорити про Україну як самостійну національну державу, спроможну мати і реалізовувати власну внутрішню і зовнішню політику. Аналіз цієї реформи потребує більш детального розгляду.

понеділок, 14 грудня 2015 р.

Річниці прийняття Загальної декларації прав людини присвячено

10 грудня 2015 р. в Національній академії з ініціативи кафедри державознавства і права проведено круглий стіл «Міжнародні і національні стандарти прав людини: механізми забезпечення».
 З вступним словом до учасників круглого столу звернувся віце-президент Національної академії, доктор наук з державного управління, професор А.А.Попок. який підкреслив значущість заходу, який проводиться в річницю прийняття  Загальної декларації прав  людини. Модератор заходу  - завідувач кафедри державознавства і права кандидат юридичних наук, доцент С.Д.Дубенко звернула увагу на важливість  обговорюваних проблем, що засвідчується і високим професійним статусом учасників, які зголосилися взяти у ньому участь.
 
Із доповіддю «Міжнародні стандарти прав людини та їх врахування в актах Конституційного Суду України» виступив  Суддя Конституційного Суду України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України  С.В.Шевчук.  На прикладах з діяльності як Європейського Суду з прав людини, так і Конституційного Суду  України  в доповіді було показано як роль міжнародних стандартів, так і складність їх забезпечення..


У виступі директора Інституту державної служби і місцевого самоврядування, завідувача   кафедри політичної аналітики і прогнозування, доктора політичних наук, професора С.О.Телешуна зазначалася необхідність консолідації зусиль державних органів у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина.
Ґрунтовну оцінку  можливості запровадження в Україні інституту конституційної скарги дав  Суддя Конституційного Суду України доктор юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник І.Д.Сліденко. У його доповіді наголошувалася необхідність зваженого врахування особливостей цього інституту і висловлювалися застереження  проти його некритичного запровадження в Україні.
Суддя Конституційного Суду України, доктор юридичних наук, професор М.І.Мельник зупинився на неоднозначності розуміння змісту поняття «міжнародні стандарти» та критично висловився щодо механічного перенесення на вітчизняний ґрунт окремих інституційних новацій.


У доповіді «Адміністративні суди в механізмі гарантування прав людини»  Суддя Вищого адміністративного суду України, кандидат юридичних наук О.В.Голяшкін  зазначив важливість проведеного заходу, вказав на особливості адміністративного процесу, які не дозволяють уніфікувати  процесуальне право, наміри щодо чого вже презентуються правничій громадськості.


Заступник Керівника Приймальні Президента України – завідувач відділу опрацювань звернень громадян  К.В.Кокарєв  зупинився на розгляді звернень громадян в Адміністрації  Президента України. Він вказав,  що вже у цьому році до Адміністрації надійшло 47 тис. звернень. Після зміни за ініціативою глави держави  законодавства про звернення громадян, надходять  електронні звернення (понад 18,4 тис.). Близько 2 тис. виявилися такими, що не відповідають встановленим вимогам. Понад 11 тис. опубліковано, а по 28 петиціям, які зібрали необхідну кількість підписів,  вже надано відповіді.


Уповноважений Президента України з прав дитини М.М. Кулеба вказав на відверту слабкість вітчизняних механізмів захисту дитини. Доповідач зазначив, що за роки незалежності суттєво зменшилося дитяче населення з 13,6 млн. до 7,6 млн.  Украй незадовільним є створення умов для дітей з особливими потребами. У зародкову стані перебуває інклюзивна освіта дітей-інвалідів. Було презентовано низку  відповідних ініціатив Президента України.  
 Представник Уповноваженого Верховної Ради України з питань зв’язків із громадськістю та інформаційних технологій  М.В. Чаплига звернувся до теми здійснення Уповноваженим парламентського контролю за додержанням прав і свобод людини. Зокрема, він визначив роль вітчизняного омбудсмана як своєрідного містка між людиною і владою та критично оцінив вітчизняну практику узяття міжнародних зобов’язань без всебічної реалістичної  оцінки можливості їх реалізувати.
Керівник Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, доктор юридичних наук, професор В.І.Борденюк відзначив особливу роль усіх без винятку  державних органів у забезпеченні прав та свобод людини і громадянина. Доповідач висловив критичні оцінки окремих рішень і дій органів державної влади, які недостатньо уваги приділяють виконанню найпершого конституційного обов’язку Української держави перед своїми громадянами . 
Підводячи підсумки роботи круглого столу  С.Д.Дубенко від імені присутніх – викладачів, аспірантів, слухачів Вищої школи державного управління  - висловила вдячність доповідачам і висловила переконаність у тому, що проведений захід сприятиме професійному становленню  слухачів Національної академії.



середа, 9 грудня 2015 р.

Конструктиви аналізу програм політичних партій в публічній політиці

Білик М.А., Кушнаренко І. В.,
Ляшук Т.В., Переверзева О. С., Подгалая Ю.О., Фартушна О.С., Чернявський О. С., ІІ курс, група ППУ
Науковий керівник –
к.е.н., доц. кафедри політичної аналітики Акіліна О.В. 

 
Основою дисципліни «Конструювання політичних відносин в публічній політиці», що вивчається слухачами спеціальності «Публічна політика і управління» НАДУ, є соціоінженерний підхід, який все більше використовується в політичній практиці. Одним з його різновидів, який найбільш затребуваний в демократичному суспільстві, є політико-інженерна діяльність. Останній, на сьогодні, присвячено дуже незначну увагу фахівців. Власне, під подібною політико-інженерною діяльністю розуміють організаційно-технологічну функцію соціології політики, основним призначенням якої є трансформація знань, отриманих при вивченні соціальних та політичних процесів, у рішення і програми з управління ними. Такий підхід є безумовно виправданим.

Виділяють наступні складові політико-інженерної діяльності: політичний аналіз інформації про політичний ринок; діагностика, експертиза політичної ситуації (іноді ці перші два етапи об’єднують); розробка проектів, програм; підготовка, конструювання політичних технологій та політичне консультування. Особливо важливим є програмний етап, оскільки він дає можливість вибудувати стратегії соціального процесу. Цей етап політико-інженерної діяльності безпосередньо спрямований на формування різноманітних засобів, методів, технологій впливу на політичний ринок, його регулювання. Найбільш масштабні акції у цьому плані оформлюються у вигляді спеціальних проектів і програм.

Програма партії – це той документ, з яким повинна знайомитися більшість виборців і який, поряд з деякими іншими чинниками, здійснює безпосередній вплив на прийняття виборцями найважливішого для партії рішення – віддати чи не віддавати за неї свої голоси. В основній програмі партії визначаються ідеологічні засади політичної партії та ставлення до загальнолюдських цінностей, які вона вважає своїми пріоритетними завданнями для впровадження в життя. У цій програмі також закріплюються стратегічні і тактичні завдання партії та шляхи їх вирішення. Визначені в програмі партії основні завдання знаходять розвиток у передвиборній програмі партії. Сама передвиборна програма має поєднати стратегічні й тактичні цілі політичної партії з інтересами та очікуваннями громадян щодо розвитку суспільства та окремих регіонів.

Слід зазначити, що в Україні передвиборні програми політичних партій не відрізняються комплексним охопленням основних складових суспільного розвитку, виразністю і визначеністю стратегій в рамках кожної такої складової, відповідністю змісту програми інтересам та очікуванням виборців, а також конкретністю запропонованих механізмів щодо реалізації основних положень партійних програм. В означеному,  мова йде про недостатню якість передвиборних програм і складові, що впливають на цю якість. До них слід віднести, перш за все, пасивність громадськості, її слабкий вплив на політичні процеси та безвідповідальність партій перед виборцями за виконання передвиборних програм.

У зв’язку з цим постає нагальна потреба у впровадженні підходів щодо залучення громадськості до процесу розробки, аналізу, оцінки партійних програм та моніторингу їх дотримання і виконання. Саме тому, слухачами спеціальності «Публічна політика і управління»  ІІ курсу денної форми навчання НАДУ, під керівництвом к.е.н., доц. кафедри політичної аналітики і прогнозування Акіліної О.В., було проведено дослідження основних та передвиборних програм партій за станом на 2014 рік (цьогорічні передвиборчі програми місцевих виборів нами було визнано малоінформаційними). Дослідниками було поставлене завдання започаткувати проведення публічних обговорень щодо партійних програм, ролі та місця політичних партій в громадянському суспільстві та підвищення обізнаності громадськості щодо основних пріоритетів, задекларованих у програмах політичних партій. Дослідження партійних програм передбачало використання Методики аналізу, моніторингу та оцінки програм політичних партій, яка розроблена Міжнародним центром перспективних досліджень [1].

Революція «Гідності» не справила великого впливу на способи творення політичних партій та їх типологію. Політична складова Майдану була слабкою і не відповідала на ті виклики, які постали перед політичною системою України. Лідери  опозиції, замість бути провідниками – пристосовувались, а громадський сектор не зміг виділити зі свого середовища нових політичних лідерів, створити масовий рух, на основі якого постала б нова організована політична сила. Тому нині маємо лідерські, корпоративні, під вибори створені й вочевидь нестійкі політичні організації. Навіть політична сила «Самопоміч» не є під цим оглядом якоюсь по-справжньому новою організацією, хоча люди в ній нові й велика їх частина –  прогресивні. Формально до нових можна також віднести «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок» (рештки колишньої партії влади, яка намагається грати роль опозиції), «Правий сектор»; до старих – ВО «Батьківщина», «Радикальна партія О.Ляшка», ВО «Свобода», «Громадянська позиція».

Аналіз передвиборчої програми партії «Батьківщина» був проведений Кушнаренко Іриною Володимирівною [1; 2-6].  Починаючи працювати над роботою, дослідниця скористалася інформацією представленою на офіційному сайті цієї політичної сили та сайті її Київської обласної організації, і відразу  відзначила, що передвиборча програма 2014 р. є тотожною з основною (далі Програма), на відміну від територіального представництва (на сайті обласної ланки розміщена інша програма, далі Програма 2).

На перший погляд слід відзначити зміни: позиція партії видається більш чіткішою та конкретнішою, не такою популістичною, порівнюючи з передвиборчою програмою 2012 року, а також майже в повній мірі відповідає запиту суспільства – закінчення воєнних дій на Сході, стабілізація економіки, децентралізація влади. Але, на думку дослідниці, навіть ці чітко сформовані стратегії не були в повній мірі розкриті.

Аналізуючи позицію щодо формування державної влади, важко сказати, що партія відстоює унітарний устрій України, лише з контексту прослідковується ідея «Збереження єдності, миру», тоді як в Програмі 2 ця позиція більш чітка, оскільки  «Партія виступає за об’єднання громадян України в єдину українську політичну націю, за державну та внутрішньосуспільну солідарність громадян». Не можливо також визначити і якою бачить «Батьківщина» форму організації влади, відсутнє й бачення гармонізації державного та корпоративного управління. До позитивних характеристик програми слід віднести відстоювання позиції щодо проведення виборів за пропорційною системою з відкритими списками. Зокрема, більш чітко сформовано бачення  демократизації суспільних відносин – показано механізм контролю за владою, що передбачає законодавче закріплення надання Громадським радам  права блокуючого голосу; створення кваліфікаційних комісій з контролю за діяльністю суддів та правоохоронних органів за участю громадянського суспільства, прийняття закону про прозорість фінансування партій. Більш розгорнуто сформовано й статус опозиції, який теж пропонується закріпити законодавчо, хоча й не окреслено умов її діяльності. Водночас, відношення до свободи слова не представлено, якщо в Програмі 2 чітко визначено «Протидіяти монополізації засобів масової інформації», то в Програмі про незалежність ЗМІ не згадується.

Стосовно верховенства права, політична сила повністю прислухалася до настроїв суспільства й виділила «Перемогу справедливості» в один із окремих пунктів. Так «Батьківщина» поряд з проведенням люстрації, підвищення відповідальності, кваліфікаційними комісіями, пропонує залучити громадян до проведення правосуддя, шляхом створення суду присяжних та надання права територіальним громадам самим обирати місцевих «служителів Феміди».

Децентралізація та незалежність місцевих громад віднайшли у програмі також  своє відображення. І тут чітко прослідковується адаптація українського законодавства до законодавства розвинених європейських держав. Так, реформування місцевого самоврядування, розширення фінансової самостійності громад та їх об’єднання на добровільних засадах , забезпечення відкритості влади шляхом впровадження системи «Е-Уряду», ліквідації місцевих адміністрацій       та формування муніципальної міліції, може стати реальним кроком у прагненні «Домогтися повноправного членства в ЄС».

Партія позиціонує себе як представник «середнього класу», то ж соціально-економічні перетворення мають стати одним  з пріоритетів її діяльності. Підтримка підприємницької ініціативи громадян, зменшення корупційної складової в отриманні дозволів за рахунок введення системи електронної звітності, зменшення податкового тиску та кількості контрольно-ревізійних органів, детінізація доходів безумовно вплине на розвиток малого бізнесу. Але ринкова економіка не можлива без конкуренції, а розвиток власної економіки  без захисту національного виробника – тож розвиток  агропромислового комплексу є основною стратегією розвитку економіки. Механізми «збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції і послуг  як на великих підприємствах, так і через найефективніші форми малого й середнього бізнесу, як це є у передових країнах… Захист вітчизняного виробника», краще розкрито в Програмі 2. Недостатньо розкрита й стратегія соціального захисту. «Введення податку на розкіш для юридичних осіб…, ліквідація диспропорцій при призначенні пенсій різним категоріям», законодавча гарантія реалізації прав громадян з інвалідністю та гарантія першого робочого місця для молоді, ці заходи не є «переконливими» для подолання зубожіння населення. А ідея, «ми зробимо все можливе, щоб змусити олігархів сплачувати податки в повному обсязі в Україні і перекрити офшори для виведення грошей з нашої економіки», взагалі видається популізмом. Відсутні й бачення шляхів надання рівних можливостей для отримання якісних і доступних послуг у сфері охорони здоров’я, освіти, транспорту, житла тощо.

У сфері національної безпеки визначено головне джерело загрози – Російська Федерація та не враховані інші виклики. А для зміцнення національної безпеки передбачається забезпечити комплектацію війська та зростання професіоналізму армії (щоправда не визначено джерела фінансування), «запуск на повну потужність оборонної промисловості», реформувати військо відповідно стандартів НАТО, продовжити співпрацю з іншими державами щодо створення спільних батальйонів та проведення навчань.

З розвитком економіки, посиленням територіальних громад та обороноздатності країни партія не передбачила розвитку не менш важливої сфери – духовно культурної. Відсутнє бачення гармонізації міжнаціональних та міжконфесійних відносин, забезпечення входження України в світовий інформаційний простір, не передбачено доступ до культурних та наукових надбань, розвиток духовних цінностей. Підкреслимо, що всі ці характеристик були гідно представлені в Програмі 2.

Тож, підбиваючи підсумки, слід акцентувати увагу на тому, що не дивлячись на те, що основні положення Програми чітко визначені та зрозумілі пересічному громадянину, вони не в повній мірі відповідають суспільним інтересам, охоплюючи їх частково, але виокремлюють найбільш актуальні проблеми. Інколи розмиті і нечітко окреслені механізми реалізації окремих положень програми. Як недолік слід виділити й невизначеність часових рамок  виконання задекларованих пунктів програми.

Передвиборчу та основну програми політичної партії «Всеукраїнське об’єднання Свобода» досліджувала Ляшук Тетяна Володимирівна [1; 2; 7].  На думку дослідниці, їх можна назвати доволі змістовними, такими, що містять багато положень, які скоріше відповідають тактичним завданням, а не стратегічному плану реалізації політичного курсу партії.

Передвиборча програма під назвою «Українська Перемога. Програма докорінних перетворень» поділена на чотири тематичних блоки, в яких порушуються найактуальніші для українського сьогодення питання політичного, правового, економічного, соціального, культурного характеру, зокрема артикулюються такі найбільш очікувані запити суспільства як проведення люстрації, розширення повноважень місцевих громад, впровадження реформ, подолання соціально-економічної кризи, забезпечення обороноздатності країни та вирішення військового конфлікту та інші.

Зупинимось на окремих «особливих» позиціях програми партії. В програмі чітко визначаються зовнішньополітичні установки, а саме: «Визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом Держави. Спрямувати зовнішньополітичні зусилля на побудову тісної політико-економічної співдружності з країнами Балто-Чорноморської осі.». Озвучується вже стале бажання українців щодо безвізового режиму з ЄС, разом з тим пропонується введення візового режиму з РФ та «припинення дипломатичних відносини з Росією до часу припинення її агресії проти України та виплати компенсацій». Підтримується політика України щодо співпраці з іншими країнами, окрім РФ, у безпековій та військово-технічній сферах (вступ України до НАТО, укладання договору з США про військово-технічну допомогу). Також пропонується введення нової концепції обороноздатності держави, побудова ЗСУ за швейцарським зразком, створення загонів територіальної оборони, запровадження загального військового вишколу громадян, визначаються джерела та обсяги фінансування ЗСУ, забезпечуються високі соціальні гарантії для учасників АТО тощо.

В передвиборчій програмі лише пропонується «створити власний замкнутий ядерний цикл», а вже в основній можна знайти це положення більш розширеним. Так, пропонується «побудувати державну інфраструктуру, необхідну для зберігання та утилізації відпрацьованого ядерного палива», і далі прямо зазначається: «Відновити ядерний статус України у зв'язку з порушеннями Будапештського меморандуму Росією… Відновити тактичний ракетно-ядерний арсенал держави. Звернутися до США та Великої Британії по сприяння та допомогу в ядерній програмі України.».

Окрему увагу в програмі приділено питанням націоналістичного характеру. Зокрема, пропонується введення в паспорті громадянина України графи про національність, яка визначатиметься згідно із «Свідоцтвом про народження». Зміст даної тези розвивається в інших положеннях: «Винести на всенародне обговорення проект Закону про пропорційне представництво в органах виконавчої влади українців та представників національних меншин», «Зобов'язати кандидатів на всі виборні посади вказувати в офіційних біографіях національну приналежність». Доцільність подібних нововведень не обґрунтовується, проте, враховуючи протиросійські, антибільшовицькі позиції ВО «Свобода» можна припустити, що зазначені програмні положення спрямовані на витіснення від владних кіл проросійських політиків та представників великого бізнесу російського походження. Також пропонується ввести кримінальну відповідальність за будь-які прояви українофобії (водночас не роз’яснюється поняття «українофобія» та її прояви).

Подібні положення, на думку дослідниці, не зовсім відповідають європейським демократичним цінностям, оскільки певною мірою спрямовані на ідентичність українців в системі «свій - чужий» саме за етнічною ознакою, створення переваг для титульної нації, що за несприятливих умов може призвести до звуження прав національних меншин. Натомість, усталеною в європейських країнах є політика, спрямована на розвиток політичної нації, при проведенні якої поняття «громадянство» та «національність» майже ототожнюються. В документі особлива увага надається мовному питанню, відновленню історичної справедливості, розвитку науки, освіти та підтримки українських традицій в націоналістичному напрямку.

Варто зазначити, що загалом програмні положення ВО «Свобода» цілком прямо відображають її політичні уподобання та відповідають ідеологічному спрямуванню партії. Програмні тези орієнтовані на вже сформований електорат партії, можуть сприяти залученню до лав прихильників партії радикально та націоналістично налаштованого прошарку населення. Разом з тим, деякі позиції програми можна вважати суперечливими та такими, що певною мірою не відповідають суспільній моралі українського суспільства та загальнолюдським цінностям європейської спільноти.

Оцінку програми партії «Громадянська позиція (Анатолія Гриценка)» здійснив Білик Максим Анатолійович [1; 2; 8; 9].  На його думку програма цієї партії є не зовсім вдалою. Оскільки, не враховані політичні ризики стосовно цілей і задач. Основна програма партії не зорієнтована  на вимоги й очікування виборців. Передвиборна програма має більший ступінь виразності стратегічного курсу, але тяжіє до авторитарного режиму, тобто формує патерналізм, що в свою чергу не відповідає закликам і вимогам демократичної країни.

Механізми реалізації пріоритетів програми партії мають незначну ступінь конкретизації, оскільки згадка про засоби, ресурси, терміни майже відсутня і не чітко сформульована.

Отже, програма партії «Громадянська позиція» не використала всю потужність політичної технології: по-перше, відсутня технологія маніпулювання (вплив на електорат); по-друге, не задіяна адміністративна технологія (контроль піар акції); по-третє, не має міфу про партію (позитивний сюжет партії для виборців).

Дослідник  пропонує використати екстраполяцію для прогнозування тенденцій, які складаються в процесі реального життя і застосувати сценарний метод для досягнення цілей, задач програми партії.

Аналіз передвиборчої програми партії «Народний фронт» був проведений Подгалою Юлією Олегівною [1; 2; 10].  На її думку, програма цієї партії структурована за  розділами (політика, економіка, енергетика, соціальний захист та гуманітарний розвиток). У ній чітко виражені основні функції партійної програми: рекламна, функція відмежування, агітаційна, легітимаційна та дещо слабше представлена інтеграційна функція. Програма чітко встановлює головну мету – європейська Україна та головним інструментом досягнення цієї мети партія вважає системні реформи, передбачені Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Програма написана лаконічно, дохідливо, чітко вказані основні напрями діяльності політичної партії, що охоплюють інтереси переважної частини електорату. Проголошено, що Україна стане одним із прикладів успішної трансформації на пострадянському просторі, а також увійде за 20 років до першої двадцятки країн за Індексом людського розвитку. Запропоновані у програмі перетворення – основа реалізації цієї стратегії.

У програмі запропоновано розвиток у політико-правовій сфері суспільства: головними пріоритетами реформ у державно-правовій сфері партія вважає наближення України до європейських стандартів урядування, суттєве обмеження корупції, децентралізацію та розвиток місцевого самоврядування. У програмі зазначено наміри оновлення антикорупційного законодавства, провадження судової реформи (судове очищення та «перезавантаження»). Висловлені досить передові для 2014 року ідеї залучення громадськості до процесу антикорупційного моніторингу, демократичного цивільного контролю, запровадження електронного урядування та перехід до надання адміністративних послуг усюди, де це можливо, за принципом «єдиного вікна», розширення можливості контролю Парламенту та суспільства за діяльністю правоохоронних органів, у т. ч. –  можливості впливу на кадрові призначення, особливо керівників місцевого рівня.

 Це цілком відповідає запитам сучасного українського суспільства та в подальшому основні ідеї партії було реалізовано у Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», затвердженої указом  Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015.

Партія виступає за продовження реформи політичної системи України, спрямованої на створення надійних запобіжників проти будь-яких спроб узурпації державної влади, намагань щодо порушень основоположного демократичного принципу її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Особливо чітко та вдало представлено розвиток соціально-економічної сфери. Проголошено середній клас як основу соціальної структури країни і вказано шляхи досягнення цього постулату: демонополізацію економіки, розширення свободи підприємницької діяльності, скорочення функцій адміністративного регулювання економіки тощо.

Не обділено увагою і мовне питання, що останнім часом було під прицілом громадськості. Партія сприятиме поширенню використання державної мови в інформаційному, освітньому, культурному просторах, у побуті і суспільних комунікаціях, проте є прагнення це зробити не шовіністичним шляхом, а з урахуванням інтересів національних меншин: усі національні мови мають перебувати під державним захистом.

Особливістю програми можна вважати приділення значної уваги розвитку енергетики. Україна протягом своєї нової історії була втягнута у російсько-українські газові конфлікти, перший з яких  вибухнув 20 лютого 1993 року, коли глава Газпрому Рем Вяхірєв пообіцяв припинити постачання газу в Україну в зв’язку з заборгованістю по оплаті. Найбільш резонансні  газові конфлікти 2005-2006, 2008-2009 років та газова війна 2013-2014 років змушують громадськість якомога більше уваги приділяти  реформуванню енергетичної галузі, що має буде відбуватися за такими головними напрямками: диверсифікація як самих енергоносіїв, так і шляхів їх постачання, приведення енергетичного сектора у відповідність до вимог Договору про створення Енергетичного співтовариства (включно з III Енергетичним пакетом ЄС); реалізація довгострокової державної програми підвищення енергоефективності, що дасть істотне зменшення потреб економіки в імпорті енергоресурсів.

Недоліки програми: не приділено уваги міжконфесійним відносинам, активізації духовних цінностей у житті суспільства, не згадано питання відродження територій, що зазнали забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, не виокремлено земельне питання, та не вказано термінів реалізації визначених у програмі пріоритетів. Не зважаючи на це, можна стверджувати, що програма цілком зрозуміла для пересічного українця, відображає настрої населення та  відповідає сучасним запитам суспільства у геополітичній, економічній та соціокультурній сферах. Позитивним є те, що у ній запропоновані механізми реалізації  визначених пріоритетів і відсутні популістські сентенції.

Незважаючи на позитивне висвітлення дослідницею  програми  партії «Народний фронт», на думку Акіліної О.В., слід зазначити, що ця партія не уникла  таких «програмних хвороб» сьогодення, як ситуативність, корпоративність, старі стереотипи поведінки, що виливаються у зверхність, закритість і небажання ламати систему. Наявність «нових обличь» у одній з двох найбільших партіях коаліції дещо змінює її настанови і політичний курс. З молодими політиками пов’язані антиолігархічні кроки парламенту та Президента, але про це немає жодної згадки в партійній програмі, тому можна вважати, що ці кроки є вимушеними – такими, що відбуваються під тиском політичної ситуації й громадянського суспільства. Тобто, олігархічні зв’язки не втрачені, залежність зберігається.

Переверзева Ольга Сергіївна звертає увагу, що деякі партії навіть у своїх передвиборчих програмах не обіцяють гармонійного багатостороннього розвитку країни, що може забезпечити сталий розвиток, але в окремих випадках вони спромоглися чітко сформулювати декілька істотних проблем реалізації й дотримання прав і свобод в Україні.

Програми, переважно, містять беззмістовні гасла щодо визначення ключових проблем. Жодна політична партія не спромоглася на чітке формулювання кроків покращення ситуації в сфері прав людини та основних свобод. Дослідниця намагається дати відповідь на питання як оцінювати опозиційні партії. Чи необхідно створювати окрему методику та окремі критерії для оцінювання їх діяльності. Адже опозиційна партія має суттєво менше важелів та можливостей для реалізації власної передвиборної програми, а отже заздалегідь має програшні позиції у порівнянні з політичними партіями, що знаходяться при владі. Ці та інші питання зводяться до проблеми, яку повинна розв’язати політична наука: як оцінювати діяльність політичних партій – одну відносно іншої, враховуючи поточний стан партійної системи в Україні, або ж відносно певного абстрактного еталону – адже мета моніторингу не лише в одержанні оцінки, але і у формуванні суспільства та самих політичних партій. Відповідь на це питання не може бути однозначною.

На основі вивчення і моніторингу критеріїв  ієрархічної системи якісного аналізу партійної програми, показників виразності стратегічного курсу, показників рівня конкретизації запропонованих програм і шляхів, механізмів реалізації програми політичної партії «Опозиційний блок»  [1; 2] Переверзева Ольга Сергіївна робить наступні висновки. Програма партії має більш «фасадне», «лозунгове значення» через недостатню конкретизацію механізмів її реалізації. Не зазначено критерії й джерела реалізації пріоритетів. Відповідність основної програми передвиборчій майже 100% (передвиборча – детальніша). Порівняння із програмою Уряду не проводилося. В програмі партії яскрава виражена рекламна функція. Відмежувальна функція проходить крізь всю програму. Зазначені основні положення: «мир», «відродження», «відновлення територій» та спрямування на соціальний захист, гарантії громадян. Достатньо змістовно викладені всі інші складові програми. Зроблений акцент на позицію «верховенства права», особливо ціннісним здається теза: «Повноцінна реалізація прав та свобод людини і громадянина незалежно від регіону проживання, віри, мови спілкування, світогляду, забезпечення стабільного економічного, суспільно-політичного розвитку України – основна мета реформування Основного Закону», також програма передбачає економічні перетворення, соціальний захист. Загальна оцінка програми згідно використаної Методики, на думку дослідниці, тверда четвірка.

Отже, продовжує дослідниця, необхідно зазначити загальну відірваність більшості політиків та їхніх політтехнологів від реалій українського життя та практичне не розуміння перспектив розвитку країни. З іншого боку, як можна побачити з рейтингів політичних партій і блоків, зміст їхніх програм не надто впливає на українського виборця. У зв’язку з цим постає нагальна потреба у впровадженні підходів щодо залучення громадськості до процесу розробки, аналізу, оцінки партійних програм та їх моніторингу. Ефективним механізмом у реалізації зазначених підходів мають стати публічні дебати з залученням представників влади, бізнесу, громадських організацій, політичних партій тощо.

До вищенаведеного Акіліна О.В. вважає за необхідне додати, що у кадровому, фінансовому та ідейному відношенні партія «Опозиційний блок» є спадкоємицею «Партії регіонів», а відтак, зберігає (але намагається приховати) проросійську орієнтацію, чим приваблює свій електорат. «Опозиційний блок» має шанс подолати свою нинішню слабкість і непевність та консолідуватися навкруг простих, але сильних ідей виживання та економічного інтересу.

Під час Майдану відбулося безпосереднє виникнення партій на основі формалізованих та неформалізованих структур громадянського суспільства – зокрема, так виникла партія «Правий сектор». Нагадаємо, що Національно-визвольний рух «Пра́вий се́ктор» українська політична партія та громадська націоналістична організація. Виникла як громадський рух, що об’єднав активістів українських радикальних організацій, здебільшого націоналістичних та крайніх правих. Партія «Правий сектор» брала участь у парламентських виборах 26 жовтня 2014 р., за результатами яких отримала 2,5 %. За словами офіційних представників партії «це не програшний варіант, наші виборці це сотні тисяч українців, свідомих, патріотичних і активних». Чернявський Олександр Сергійович спробував проаналізувати передвиборчу програму партії та знайти суттєві відмінності її з загальною програмою відповідно до вищезгаданої Методики [1; 2; 11]. В передвиборній програмі представлена більшість складових суспільного розвитку: політико-правова; соціально-економічна; сфера національної безпеки та міжнародного співробітництва; духовно-культурна сфера.

За результатами аналізу найбільше уваги приділено сфері національної безпеки та духовно-культурній, частково політико-правовій, а от соціально-економічна складова потребує конкретизації та актуалізації щодо відповідних механізмів досягнення поставлених цілей. Наприклад, соціальна сфера переважно акцентована на соціальному захисті військовослужбовців та їх сімей, економічна складова є чи не найслабкішою ланкою програми. Загальні гасла на кшталт, залучення інвестицій, створення робочих місць, розвиток інфраструктури, зменшення податкового тиску не мають ґрунтовного механізму імплементації даних цілей щодо реальності, не зрозуміло за рахунок чого можна буде досягти поставлених задач. Певний сумнів викликає ідея демократизації суспільства, оскільки заявлене розширення повноважень місцевого самоврядування та легалізація зброї і контроль за діяльність влади з боку громадськості не зможе в повній мірі забезпечить демократизацію суспільства, яка наразі так необхідна нашій країні. Щодо розбіжності передвиборної програми та програми партії також є певні зауваження. Наприклад, не зрозуміло чому в загальній програмі чітко наголошено на позаблоковому статусі України, також підкреслюється, що її членство в європейських та світових структурах, у партнерстві в рамках НАТО, СНД, ЄЕП, ЄС тощо, є небезпечною і згубною для України політикою, тоді як в передвиборній програмі заявлено про взаємодію України з НАТО та іншими структурами міжнародної безпеки з метою запобігання зовнішнім загрозам. Не роз’яснено як партія намагатиметься протистояти суб’єктивним інтеграційним та глобалізаційним процесам, як можна самотужки досягти позитивного європейського досвіду в галузі освіти та науки, охорони здоров`я, не впроваджуючи їх стандарти, не приводячи вітчизняне законодавство у відповідність з міжнародним. Проте, чітко та змістовно розкриті питання національної безпеки та духовно-культурної сфери.

За функціональним аналізом програми в ній переважають функції ідентифікації, за допомогою яких вона відмежовується від інших, та агітації. Програма, з одного боку, підкреслює переваги над іншими партіями, а з іншого створює базу для формулювання та конкретизації політичних вимог партії, її організації і первинних осередків, для розгортання агітаційно-пропагандистської діяльності.

Якщо перейти до моніторингу виконання програм, варто зауважити, що діяльність політичної партії є активною, вона має значний вплив на суспільство та владу. Партія активно використовує інтернет для висвітлення своєї діяльності, переважно у соціальних мережах. Було проведено багато мітингів, акцій, зборів, конференцій, за результатами, яких державною владою було враховане бажання активістів та прийняті конкретні заходи реагування на суспільні виклики. Слід зазначити, що означене стосувалось переважно національної безпеки та духовно-культурної сфери.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що політична партія «Правий сектор» допоки є більш громадською націоналістичною організацією, національно визвольним рухом  і знаходиться на шляху формування. В якості рекомендації для подальшої розбудови партії, на думку дослідника, необхідно залучити фахівців відповідного спрямування, а в партійній програмі приділити більше уваги соціальній та економічній сфері, удосконалити правові аспекти державотворення, сконцентрувати увагу на загальнонаціональних пріоритетах.

Політична партія «5.10» – молода партія, заснована в 2014-му році Генадієм Балашовим. До того часу, це було громадське об’єднання. Теоретично могла би бути цікавою як партія економістів-лібералів, але реально не має за собою організації та виконавчого апарату. Наразі нічим себе не проявила, окрім харизматичної поведінки свого лідера. Проте, ця партія зацікавила Фартушну Ольгу Станіславівну, яка обрала її програму обєктом свого дослідження [1; 2; 12].

Аналіз основної програми партії та програми, з якою партія йшла на вибори до Верховної Ради України засвідчує їх ідентичність. Основними засадами програм є податкові, економічні та соціальні зміни. Особливий акцент робиться на податковій реформі. Зокрема, пропонується кардинальне зниження податків та зміна принців оподаткування в Україні, скасування всієї існуючої податкової системи. Натомість передбачається введення двох податків: 5% з продажу і 10% соціального податку. Норма заснована на економічній  теорії, так званій кривій Лафера співвідношення ставки податків до економічного зростання країн. Згідно із цією теорією, зниження податкових ставок, зазвичай, призводить до збільшення надходжень до бюджету. Отже, чим нижча ставка, тим вищими є фіскальні збори. Окрім того, ця економічна теорія, засвідчує, що низькі податкові ставки дають змогу бізнесу вийти із тіні. Економічний досвід країн США, Чилі та багатьох інших економічно розвинених країн свідчить, що дане твердження правильне, практика її втілення дає реальне збільшення надходжень до держбюджету. З іншого боку, це сприяє зменшенню тіньового бізнесу. Проте, на шляху реалізації реформи в країнах критично швидко зростає зовнішній борг. За кривою Лафера це тимчасове зростання, з часом зниження податків дасть прибуток і заборгованість можна буде погасити. Але ні постійна, ні передвиборча програма партії «5.10» не передбачає шляхів вирішення проблеми збільшення, і без того, великого зовнішнього державного боргу.

Наступним примітним акцентом програми є низка економічних змін: вільне «ходіння валют», скасування дозвільної системи, проходження товарів через митницю без обмеження, відкриття економічних кордонів, повне припинення державного регулювання у сфері кредитування, свобода комерційної банківської системи.

За експертними оцінками в Україні 48% тіньової економіки. Тут важливо зазначити, що за всі роки незалежності влада змушувала бізнес працювати в тіні. Декларується зазначений перелік змін, як наслідок, що призведе до приходу інвесторів, капіталів та пожвавлення бізнесу. Але, якщо оцінювати ситуацію реально, то необхідно зазначити, що потенційні інвестори спочатку подивляться, чи дійсно умови для бізнесу стали привабливіші, і почнуть вкладати гроші тільки тоді, коли повірять, що завтра вони не зміняться знову. А, отже, бізнес загнаний в тінь не буде поспішати показувати реальні доходи, а інвестори – вкладати ресурси.

Вимальовується неприємний прогноз величезного дефіциту бюджету, а як наслідок, економіка країни зруйнується. Проте, у випадку, якщо реформа «5.10» буде імплементована за кілька років, то, можливо, економіка країни і не зруйнується. В програмі ж партії про терміни та строки впровадження змін не йдеться. Також варто зазначити низку соціальних змін, вказаних в програмі партії «5.10»: перехід на контрактну армію, платну медицину, платну освіту з адресною підтримкою малозабезпечених верств населення.

В цілому, програма партії є дієвою та спирається на обґрунтовану, перевірену досвідом інших країн, економічну теорію. Але аналізуючи окремі норми видно, що терміни та час імплементації не визначено. Крім того, реалізація даної програми в довгострокові терміни створить значний дефіцит бюджету, який в сучасних економічних умовах, та під час ведення неоголошеної війни на Сході України, неможливо компенсувати. Втілення запропонованих змін в короткі терміни, в ситуації повної недовіри до влади, є наздвичайно проблематичним. А отже, такі зміни економіка держави не витримає.

Висновок. Проведене нами дослідження показало, що програмні конструкції так званих нових партії, практично нічим не відрізняються від старих. І головним чином це пов’язано з тим, що ці партії є об’єднаннями людей, що вирішили йти у владу або прагнуть лишитися при владі, згуртувавшись навколо якогось, більш або менш харизматичного,  але обов’язково перспективного лідера. Такі партії уособлюють вчорашній день нашої політики. Але партії старого типу почнуть занепадати не раніше, ніж з’явиться потужний політичний рух знизу на нових принципах. Ми поділяємо погляд, що час чистих ідеологій минув. Але об’єднуватись треба навкруг чітко і предметно (а не у вигляді гасел) сформульованої, ціннісно визначеної партійної програми, у якій має бути окреслене як бачення перспективи, так і конкретні завдання на найближчий час. А за цим має стояти відданість членів партії суспільним інтересам, їх прагнення насамперед змінити суспільство. 

Слід відзначити, що методологія розробки стратегічних та тактичних підходів до конструювання програмного забезпечення політичних партій є одним із напрямів досліджень колективу кафедри політичної аналітики і прогнозування НАДУ, зокрема, проф. Пухкала О. Г., проф. Стадника М. М., доц. Рейтеровича  І. В., доц. Титаренка О. Р., доц. Сауха Ю. П., доц. Ситник С. В. під керівництвом завідувача кафедри доктора політичних наук, професора  Телешуна С. О.

 

Література:

1.       Методика аналізу, моніторингу та оцінки програм політичних партій // Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://icps.com.ua/pub/files/35/63/partyprograms_metodyka.pdf

2.  Передвиборні програми політичних партій // Урядовий кур’єр [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://ukurier.gov.ua/uk/articles/peredviborni-progra..

3.       Програма Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» (представлена на сайті обласної організації)  / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.batkivschyna-kievobl.com.ua/ru/text/programma

4.       Основна програма Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»  (ВО Батьківщина) /[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ba.org.ua/programm/

5.       Передвиборна Програма Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» (2012)/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kreschatic.kiev.ua/file/8256.pdf 

6.       Передвиборна Програма Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» (2014)/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukurier.gov.ua/media/documents/2014/10/15/vydoru-programy.pdf

7.   Офіційний сайт «ВО Свобода» // [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://svoboda.org.ua/party/program/

8.       Передвиборна Програма «Громадянська позиція (Анатолія Гриценка)» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://tsn.ua/vybory/programy/peredviborna-programa-a..

9.  «Громадянська позиція (Анатолія Гриценка)»  (основна програма) [Електронний ресурс]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:::http://grytsenko.com.ua/prohrama-politychnoji-partiji.. ;

10.            Програма партії «Народний фронт» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nfront.in.ua/programa-partii/

11.  Офіційний сайт «Правого сектору» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://pravyysektor.info/programa.html

12.            Офіційний сайт Партії України «5.10» // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://510.ua/